Біловезька угода – 25 річниця

08-12-16 Promocja 0 comment

Polska wersja | English version | Русская версия | Беларуская версія | Украинская версія

Рівно 25 років тому 8 грудня 1991 року представники трьох республік: Росії, Білорусії і України зустрілися в Віскулях в Біловезькій пущі. Три політика – сіли за стіл переговорів з іншими цілями і проблемами. Жоден з них до приїзду в Біловежу не усвідомлював значимість їх короткого перебування в білоруській частині пущі взимку 1991 року.

Володимир Марчіняк, Геннадій Бурбуліс, Леонід Кравчук, Станіслав Шушкевич, Ян Маліцький
Володимир Марчіняк, Геннадій Бурбуліс, Леонід Кравчук, Станіслав Шушкевич, Ян Маліцький

Вранці 8 грудня 1991 року в урядовій віллі в Віскулях лежав на столі підписаний документ. В результаті нічних переговорів було підписано угоду названу пізніше Біловезькою угодою. Про цей факт повідомили американського президента Джорджа Буша і президента СРСР Михайла Горбачова. Відповідна інформація була також направленa в агентство ТАСС. Відповідно до угоди лідери спільно оголосили, що „Радянський Союз як геополітична реальність і суб’єкт міжнародного права припиняє своє існування.”

18 липня 2016 р учасники тих подій – Геннадій Бурбуліс, Станіслав Шушкевич і Леонід Кравчук, взяли участь в роботі круглого столу на тему „Розпад СРСР. Витоки, причини, періодизація.” в рамках Варшавської Східноєвропейської конференції: „Біловежа – 25 років по тому. Країни, народи, кордони”, В ході інтерв’ю, проведеного директором Яном Маліцький та професором Володимиром Марчінякоем, гості Студіум підтвердили, що настрій під час підписання документа було вкрай важким.

Геннадій Бурбуліс, перший віце-прем’єр Росії і найближчий соратник президента Бориса Єльцина, зазначив, що ейфорії ніякої не було. Була зате атмосфера невідомості, пов’язана з наслідками підписання документа. – Ми перебували і працювали в таких, а не інших умовах. У нас навіть не було проекту тексту документа. У нас було тільки бажання зберегти мир на території СРСР – зізнався Бурбуліс. Колишній радник президента Єльцина пояснив, що кілька місяців тому, жителі Москви стали свідками спроби державного перевороту групою генералів на чолі з Янаєвим. Тому Єльцин вважав, що країна потребує глибоких змін і трансформації політичної системи. На думку президента Росії, керівник країни Генеральний секретар ЦК КПРС Михайло Горбачов, був людиною, що гальмує реформи. Розпад Радянського Союзу повністю позбавив його влади, забезпечуючи необхідну модернізацію.

Іншими мотивами керувався лідер Білорусі – Я зібрав в Біловезькій пущі всіх цих людей не тому, щоб підписати контракт, який згодом був прийнятий. Ми не хотіли замерзнути взимку 1991-1992 рр. У нас не було грошей, і ніхто не дав би нам кредит. Таким чином, ми б не могли купити нафту і газ. Тому ми хотіли попросити, щоб президент Росії Борис Єльцин знайшов старий радянський шлях, і „поставив” нам нафту і газ – пояснив причини скликання зборів в Віскулях Станіслав Шушкевич, голова Верховної Ради Білорусі.

Найбільш готовим до прийняття сміливих рішень був Леонід Кравчук, Голова Верховної Ради Української РСР. Саме його недвозначне ставлення вплинуло на підписання документа, який став основою розпаду СРСР. Декількома днями раніше, на початку грудня 1991 р. Кравчук був обраний першим президентом України. Тому – як вказав – в Біловежі не збирався вести переговори. – З усіх присутніх в Віскулях, саме ми були ближче незалежності, – сказав колишній президент України – Під час референдуму 1991 р за незалежність України висловилися 91 відсотків громадян країни. За незалежність виступали духи шести мільйонів жертв Голодомору, два мільйони загиблих під час Другої світової війни, мільйони жертв сталінських репресій … Тому я поїхав в Біловежу тільки для того, щоб підписати документ закінчує існування СРСР. Я сказав своїм співрозмовникам, що якщо я повернуся додому, як президент радянської республіки, я буду змушений негайно піти у відставку.

На підставі підписаного документа було створено Співдружність Незалежних Держав. Увечері 25 грудня Михайло Горбачов пішов з поста президента СРСР. Через деякий час на Кремлі було спущено червоний прапор. Це було формальним і остаточним кінцем Радянського Союзу, який в цьому році відзначав би свій дев’яносто четвертий ювілей.